Фото без опису

З яких питань доцільно звертатись безпосередньо

до центрів сервісного обслуговування РРО

 

Інформуємо суб’єктів господарювання, які є користувачами реєстраторів розрахункових, що з питань:

- спроможності (технічних можливостей), зареєстрованої ними касової техніки, виконувати вимоги чинної редакції Положення про форму і зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2016 № 13;

- необхідності чи/або можливості проведення робіт з доопрацювання наявної у них касової техніки з метою дотримання вимог щодо форми та змісту розрахункових документів;

- термінів, які надавались для здійснення такого доопрацювання;

доцільно звернення безпосередньо до центрів сервісного обслуговування, з якими укладено договори про сервісне обслуговування реєстраторів розрахункових операцій.

Консультації щодо заповнення роботодавцями - платниками ЄВ

додатків  у складі Розрахунку

 

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), умови та порядок його нарахування і сплати визначені Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464).

Дія Закону № 2464 поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов’язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених Законом № 2464, або в частині, що не суперечить Закону № 2464 (частина перша ст. 2 Закону № 2464).

Для забезпечення ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації, накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про сплату платниками єдиного внеску та про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, нарахування та обліку виплат за окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування створено Державний реєстр загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі – Державний реєстр) (частина перша ст. 16 розд. V Закону № 2464).

Державний реєстр складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб (частина друга ст. 16 розд. V Закону № 2464).

Реєстр страхувальників – це автоматизований банк відомостей, створений для ведення обліку платників єдиного внеску – страхувальників (ст. 19 Закону № 2464).

Страхувальники – це роботодавці та інші особи, які відповідно до Закону № 2464 зобов’язані сплачувати єдиний внесок (п.п. 10 частини першої ст. 1 Закону № 2464).

Слід зазначити, що Пенсійний фонд України (далі – ПФУ) відповідно до покладених на нього завдань формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру (п. 1 частини першої ст. 12 прим. 1 Закону №2464).

Реєстр застрахованих осіб – це автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону (частина перша ст. 20 Закону № 2464).

Застрахована особа – це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (п. 3 частини першої ст. 1 Закону № 2464).

Пунктом 3 частини першої ст. 12 прим. 1 Закону № 2464 визначено, що ПФУ здійснює контроль за достовірністю відомостей про осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню.

Таким чином, ДПС здійснює контроль за збором та обліком єдиного внеску в розрізі страхувальників, а не застрахованих осіб.

Враховуючи викладене, відомості, які містяться в додатках 1, 2, 3, 5 та 6 до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, за формою затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2020 № 773 (далі – Наказ № 773), належать до персоніфікованих даних, тобто таких, що обліковуються в Реєстрі застрахованих осіб, у зв’язку з чим контроль та роз’яснення щодо відображення таких відомостей відповідно до ст.ст. 12 прим. 1, 14 прим. 1 здійснює ПФУ, який, також, є співрозробником проєкту змін затверджених Наказом № 773 в частині формування та наповнення додатків до Розрахунку, які містять персоніфіковані відомості застрахованих осіб.

Одноразове (спеціальне) добровільне декларування: збір щодо валютних цінностей, розміщених на рахунках в іноземних банках

Сума збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування щодо задекларованих об’єктів визначається шляхом застосування до бази для нарахування Збору таких ставок:

9% – щодо валютних цінностей, розміщених на рахунках в іноземних банках або які зберігаються в іноземних фінансових установах, та щодо права грошової вимоги до нерезидентів України (абз. другий п.п. 8.2 підрозд. 94 розд. XX ПКУ).

як альтернативу платник податків може обрати ставку 11,5% із сплатою податкового зобов’язання трьома рівними частинами щорічно (абз. п’ятий п.п. 8.2 підрозд. 94 розд. XX ПКУ).

тимчасово з 01.09.2021 року по 01.03.2022 року ставка Збору застосовується у розмірі 7%. Як альтернативу платник податків може обрати ставку 9,5% із сплатою податкового зобов’язання трьома рівними частинами щорічно (п. 19 підрозд. 94 розд. XX ПКУ).

Детальніше з порядком одноразового (спеціального) добровільного декларування можна ознайомитися за посиланням: https://tax.gov.ua/baneryi/odnorazove-dobrovilne-deklaruvannya.

Особи, які не можуть скористатися одноразовим (спеціальним) добровільним декларуванням

Декларантами не можуть бути особи, які станом на дату початку періоду одноразового (спеціального) добровільного декларування є малолітніми/неповнолітніми або недієздатними особами і при цьому перебувають на повному утриманні інших осіб (у тому числі батьків) та/або держави, або є особами, дієздатність яких обмежена і над такими особами встановлена опіка/піклування.

Декларантами також не можуть бути особи, які за будь-який рік, починаючи з 1 січня 2005 року, подавали або мають подавати декларації відповідно до законів, що визначають чи визначали правові та організаційні засади у сфері запобігання корупції (крім тих, які претендували або претендують на зайняття посад, перебування на яких вимагає чи вимагало від особи подання відповідної декларації, та не були призначені або обрані на відповідні посади).

Декларантами не можуть бути особи, стосовно яких з боку України застосовані спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України «Про санкції».

Як декларанту розрахувати базу для нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування щодо валютних цінностей?

 

Відповідно до п.п. «а» п. 4 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) об’єктами одноразового (спеціального) добровільного декларування (далі – об’єкти декларування) можуть бути визначені підпунктами 14.1.280 і 14.1.281 п. 14.1 ст. 14 ПКУ активи фізичної особи, що належать декларанту на праві власності (в тому числі на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності) і знаходяться (зареєстровані, перебувають в обігу, є на обліку тощо) на території України та/або за її межами станом на дату подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації, у тому числі валютні цінності (банківські метали, крім тих, що не розміщені на рахунках, національна валюта (гривня) та іноземна валюта, крім коштів у готівковій формі, та права грошової вимоги (у тому числі депозит (вклад), кошти, позичені третім особам за договором позики), оформлені у письмовій формі з юридичною особою або нотаріально посвідчені у разі виникнення права вимоги декларанта до іншої фізичної особи.

Пункт 7 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ визначає базу для нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування виходячи із конкретних об’єктів декларування.

Згідно з п. 7.1 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ для об’єктів декларування, визначених підпунктом «а» п. 4 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ базою для нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування є грошова вартість відповідного об’єкта декларування або номінальна вартість грошової вимоги, у тому числі за позиками, наданими третім особам.

У разі якщо така грошова вартість визначена в іноземній валюті, вартість таких валютних цінностей зазначається у гривні за офіційним курсом національної валюти до відповідного виду валютних цінностей, визначеним Національним банком України (далі – НБУ) станом на дату подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації. У разі якщо така грошова вартість визначена у вигляді банківських металів, вартість банківських металів зазначається, виходячи з маси та облікової ціни банківських металів, розрахованої НБУ станом на дату подання декларантом одноразової (спеціальної) добровільної декларації.

Декларант зобов’язаний документально підтвердити грошову вартість таких об’єктів для нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування шляхом додання до одноразової (спеціальної) добровільної декларації засвідчених належним чином копій документів, що підтверджують вартість об’єктів декларування.

Чи необхідно подати одноразову (спеціальну) добровільну декларацію, якщо ФО володіє коштами, які розміщені на депозитному (вкладному) банківському рахунку?

 

Відповідно до п. 1 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) одноразове (спеціальне) добровільне декларування – це особливий порядок добровільного декларування фізичною особою, визначеною п. 3 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ ПКУ, належних їй активів, розміщених на території України та/або за її межами, якщо такі активи фізичної особи були одержані (набуті) такою фізичною особою за рахунок доходів, що підлягали в момент їх нарахування (отримання) оподаткуванню в Україні та з яких не були сплачені або сплачені не в повному обсязі податки і збори відповідно до вимог законодавства з питань оподаткування та/або міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та/або які не були задекларовані в порушення податкового та валютного законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом будь-якого з податкових періодів, що мали місце до 01 січня 2021 року.

При цьому об’єктами одноразового (спеціального) добровільного декларування (далі – об’єкти декларування) можуть бути визначені підпунктами 14.1.280 і 14.1.281 п. 14.1 ст. 14 ПКУ активи фізичної особи, що належать декларанту на праві власності (в тому числі на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності) і знаходяться (зареєстровані, перебувають в обігу, є на обліку тощо) на території України та/або за її межами станом на дату подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації (далі – Декларація), у тому числі валютні цінності (банківські метали, крім тих, що не розміщені на рахунках, національна валюта (гривня) та іноземна валюта, крім коштів у готівковій формі, та права грошової вимоги (у тому числі депозит (вклад), кошти, позичені третім особам за договором позики), оформлені у письмовій формі з юридичною особою або нотаріально посвідчені у разі виникнення права вимоги декларанта до іншої фізичної особи (п.п. «а» п. 4 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).

Враховуючи викладене, у разі якщо фізична особа володіє коштами, які розміщені на депозитному (вкладному) банківському рахунку, з яких не були сплачені або сплачені не в повному обсязі податки і збори відповідно до вимог законодавства з питань оподаткування, то така особа має можливість задекларувати такі кошти шляхом подання Декларації та сплатити збір з одноразового добровільного декларування за відповідною ставкою.

Особливості отримання ІПК: в якій формі подавати запит?

 

Платник податків може звернутися до податкової служби для отримання індивідуальної податкової консультації, сформувавши звернення у паперовій або електронній формі.

Порядок надання податкової консультації регламентується ст. 52-53 гл. 3 ПКУ.

Так, платник податків може звернутися до податкової служби для отримання індивідуальної податкової консультації, сформувавши звернення у паперовій або електронній формі.

Індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства надаються протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення контролюючим органом. Надання таких консультацій – безоплатне.

Звернення платників податків на отримання індивідуальної податкової консультації у паперовій або електронній формі повинно містити:

найменування для юридичної особи або прізвище, ім’я, по батькові для фізичної особи, податкову адресу, а також номер засобу зв’язку та адресу електронної пошти, якщо такі наявні;

код згідно з ЄДРПОУ (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серію та номер паспорта (в певних випадках);

зазначення, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації (наведення фактичних обставин);

підпис платника податків або кваліфікований електронний підпис;

дату звернення.

На звернення платника податків, що не відповідає цим вимогам, індивідуальна податкова консультація не надається.

Уповноважена особа податкової служби може прийняти рішення про продовження строку розгляду звернення на отримання індивідуальної податкової консультації понад 25-денний строк, але не більше 15 календарних днів, та письмово повідомити про це платнику податків у паперовій або електронній формі до закінчення строку.

Які документи підтверджують облік та походження товарів з метою ведення обліку товарних запасів для ФОП, у тому числі платників ЄП?


         Головне управління у Черкаській області повідомляє , що відповідно  до п. 12 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

При цьому суб’єкт господарювання зобов’язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об’єкті).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб – підприємців, у тому числі платників єдиного податку затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02 листопада 2021 за № 1411/37033 (далі – Порядок № 496).

Пунктом 2 розд. I Порядку № 496 встановлено, документи, які підтверджують облік та походження товарів – Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до Порядку № 496 (далі – Форма обліку), та первинні документи.

Первинні документи – опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб’єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі – РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб’єкта господарювання, серія та номер паспорта/номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.

Опис залишку товарів на початок обліку складається в довільній формі та має містити інформацію про: найменування товарів, наявних у такої фізичної особи – підприємця, у тому числі платника єдиного податку (далі – ФОП) на дату набуття ним обов’язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП.

У первинних документах, що засвідчують знищення, втрату або використання товарів на власні потреби, зазначається вартість товару за ціною придбання, підтвердженою обліком товарів, визначеним Порядком № 496, та не зазначаються реквізити постачальника і отримувача товару.

Пунктом 10 розд. II Порядку № 496 встановлено, що Форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об’єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах.

Такі документи щомісячно групуються в хронологічному порядку їх відображення у Формі обліку та/або підшиваються для подальшого зберігання разом із Формою обліку, в якій інформацію про такі документи відображено.

Форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки.      У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред’явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).

Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об’єкті) такої ФОП.

Форма обліку в електронній формі на вимогу посадових осіб контролюючого органу має бути візуалізована у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання (11 розд. II Порядку № 496).

Платникам податків про впровадження ПРРО!

З 01.01.2022 набирають чинності положення абзацу четвертого пункту 61 підрозділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, згідно з якими фізичні особи - підприємці, що перебувають на спрощеній системі оподаткування, а саме – платники єдиного податку ІІ - IV груп, зобов’язані застосовувати реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО) та/або програмні реєстратори розрахункових операцій (далі – ПРРО) для здійсненні розрахункових операцій.

У банері «Програмні РРО», що розміщений за посиланням https://tax.gov.ua/baneryi/programni-rro/) можна ознайомитися з актуальними нормативно-правовими актами, які регулюють відносини у сфері реєстрації та застосування РРО/ПРРО, відповіді на поширені питання, що надходять до ДПС від користувачів ПРРО, презентаційні матеріали тощо.

Також, у банері наявні покрокові інструкції зі встановлення та налаштування ПРРО (https://tax.gov.ua/baneryi/programni-rro/programniy-reestrator-rozrahunkovih-operatsiy/programniy-reestrator-rozrahunkovih-operatsiy-/, та https://tax.gov.ua/baneryi/programni-rro/programniy-reestrator-rozrahunkovih-operatsiy/fiskalniy-dodatok-prrosto/), відеоуроки щодо реєстрації ПРРО та відеоінструкція щодо Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб–підприємців, розміщені за посиланням: https://tax.gov.ua/baneryi/programni-rro/video-lessons/.

Відеоуроки щодо формування електронної печатки для ПРРО розміщено за посиланням: https://tax.gov.ua/baneryi/programni-rro/elektronni-dovirchi-poslugi/.