Ми підготували інфографіку про найпоширеніші реакції  дітей на психологічну травму з огляду на вік дитини. Памятайте, що це природна і нормальна реакція на ненормальні події.

Крім того, діти та підлітки можуть відчувати себе винними, що не запобігли трагедії або смерті. У них також можуть виникати думки про помсту. Більшість з цих реакцій є нормальними після травматичної події, з часом симптоми зменшуються.

Якщо симптоми тривають понад місяць, зверніться за професійною психологічною допомогою.

Як допомогти дитині в перші дні та тижні після пережитої трагедії?

Можливо так сталося, що дитина не ваша, але вам потрібно про неї тимчасово подбати. Створіть максимально безпечні умови, зберігайте спокій, доброзичливість та спілкуйтесь з дитиною. Важливо піклуватися та бути чуйними, але при цьому проявляти повагу й розуміння до будь-яких реакцій.

Забезпечте їжею.

Знайдіть безпечне місце для життя.

Зверніться за допомогою до лікаря та психолога.

За можливості забезпечте контакт з родичами та друзями дитини.

 

Змушувати дитину розповідати свою історію

Говорити «все буде добре» або «принаймні ти вижив/-ла».

Казати, що, на вашу думку, повинні відчувати люди або як люди повинні були діяти.

Нехтувати медичною та психологічною підтримкою.

Давати обіцянки, які ви не можете виконати, наприклад «ти скоро поїдеш додому».

Як батьки можуть допомогти своїм дітям після трагедії?

Перш за все ви маєте дати раду своїм емоціям, лише в спокої ви можете починати говорити з дитиною. Дитина має відчувати ваш спокій та впевненість. Поясніть дитині, що сталося, при цьому обов'язково наголосіть на наступних моментах:

Ви її любите.

Те що сталося, це не з вини дитини.

Ви зробите все можливе, щоб піклуватися про неї.

Все, що зараз дитина відчуває - це нормально.

Дозвольте дітям сумувати або плакати.

Нехай діти розповідають, пишуть або малюють малюнки про подію та свої почуття.

Обмежте перегляд новин про війну.

Приділіть додаткову увагу дітям, особливо якщо вони мають проблеми зі сном.

Дозвольте  їм спати з увімкненим світлом або дозвольте їм спати у вашій кімнаті (на короткий час).

Намагайтеся зберігати звичний розпорядок (або створіть новий), наприклад, читайте казку перед сном, вечеряйте разом або грайте в ігри.

Допоможіть дітям відчувати контроль, коли це можливо, дозволяйте їм самостійно приймати рішення, наприклад, вибирати їжу чи одяг.

Зверніться до психолога, якщо через місяць дитина все ще не може виконувати звичні їй активності.

Зверніться до лікаря, якщо з’являться нові поведінкові або емоційні проблеми, особливо якщо ці симптоми виникають протягом більше кількох тижнів:

     Спогади (спогади – це розум, який знову переживає подію)

     Підвищене серцебиття та пітливість

     Легко лякається

     Емоційно заціпеніння

     Дитина дуже сумна або пригнічена

Очікувати, що діти будуть сміливими.

Просити дітей обговорити подію до того, як вони будуть готові.

Злитися, якщо діти проявляють сильні емоції.

Гніватися, якщо вони почнуть мочитися в ліжко, крутитися або смоктати великий палець.

Реакція дітей на травму  залежить від реакції дорослих на травму. Батьки можуть допомогти дітям, підтримуючи їх, залишаючись якомога спокійнішими

Пам’ятайте:

Зцілення вимагає часу.

Не ігноруйте сильні реакції.

Зверніть увагу на раптові зміни в поведінці, мовленні, використанні слів або сильні емоції.