ЖИТТЯ, ВІДДАНЕ ЗА УКРАЇНУ: МИНАЮТЬ ДРУГІ РОКОВИНИ З ДНЯ ЗАГИБЕЛІ СЕРГІЯ ЗОБЕНЬКА
Сьогодні, 2 червня 2026 року, минає рівно два роки з дня загибелі нашого земляка, мужнього захисника України — солдата Сергія Анатолійовича Зобенька.
Час невблаганно летить уперед, але він не здатен стерти з пам'яті подвиг людини, яка віддала найдорожче — своє життя — за свободу рідної землі та мирне майбутнє своїх дітей. Два роки тому вся громада в глибокій скорботі схилила голови, зустрічаючи Героя, що повернувся «на щиті». Сьогодні ми знову згадуємо його життєвий шлях та неоціненну жертву.
Сергій Зобенько народився 12 червня 1976 року в селі Ліпляве Черкаської області. Тут, у рідному селі, минуло його дитинство, тут він навчався у Ліплявській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. Прагнучи бути корисним на рідній землі, після закінчення школи вступив до Степанецького ПТУ №35, де здобув професію тракториста та слюсаря-ремонтника.
У цивільному житті Сергій Анатолійович був людиною праці. Протягом тривалого часу він працював водієм у ТОВ «НВФ «УРОЖАЙ». Він дуже любив свою землю, господарював, будував плани на майбутнє і понад усе втішався родиною. Для близьких Сергій був найкращим, найніжнішим чоловіком, турботливим батьком та люблячим дідусем.
Односельці згадують Сергія Анатолійовича як надзвичайно світлу, позитивну та щиру людину з чудовим почуттям гумору. Він завжди залишався скромним, стриманим і мудрим, але водночас мав твердий характер і неймовірну внутрішню хоробрість. Він ніколи не шукав легких шляхів, за будь-яку справу брався з наполегливістю та високою відповідальністю.
Сергій Зобенько став на захист держави та українського народу 07 лютого 2024 року, він потрапив до механізованих військ. Проходив службу у військовій частині А4574 — в 214-му окремому спеціальному батальйоні OPFOR на посаді старшого стрільця-оператора.
Мужньо виконуючи свій військовий обов’язок у бою за волю та незалежність України, під час виконання складного бойового завдання поблизу населеного пункту Костянтинівка Покровського району Донецької області 02 червня 2024 року він загинув.
Минають роки, але біль від втрати не згасає. Світлий спомин про Сергія Анатолійовича, який віддав життя за нас із вами, за кожен наш мирний ранок, житиме в серцях рідних, близьких та всієї нашої громади вічно.
Вічна пам'ять і слава солдату Сергію Зобеньку!
